Поради логопеда

Мовленнєва пам’ятка – порадниця

— Гарне мовлення дитини – це успішне навчання у школі, ширші можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з людьми.

— Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мова самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування є психологічною особливістю дітей).

— Якщо дитина повсякчас чутиме чітку, правильну мову, то завдяки наслідуванню вона стане для неї звичкою і захистить від недоліків у мовленні.

— Ви ще самі не вмієте правильно говорити українською мовою? Цікавтеся та вчіться разом із дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкощі та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажаних проблем у мовленні.

— У дитини, як і в дорослих, не завжди все добре виходить. Тож часом ви нарікаєте на відмову її від подальших занять. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратування, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: „Нічого, прийде час – сам навчиться!”.

Добре, якщо буде саме так:

— Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовні ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення, яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагання. Емоційне насичення надає іграм привабливості.

— Вибирайте час, коли дитина перебуває у доброму настрої.

— Добираючи ігри, враховуйте темперамент дитини.

— Не фіксуйте увагу малюка на тому, що не виходить. Підбадьорьте і, щоб „розрядити ситуацію”, ненав’язливо поверніть до більш простого, вже відпрацьованого матеріалу, ніби нагадавши, що колись у неї це також не виходило.

— Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри – заняття.

Час настав, нудьга минає —

Нас цікава гра чекає!

— Заняття проводьте два – три рази на тиждень, а якщо дитина ще погано розмовляє, то й частіше.

— Заняття – гру можна провести в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка тощо.

РОЗВИВАЛЬНЕ НАВЧАННЯ

1. Навчання читання по складах.

Навчання читання по складах усуває проблему переходу від літери до складу, допомагає дитині легко й вільно читати по слова.

2. Проведення занять в ігровій формі

Перенесення акценту на гру, а не на процес читання допомагає зняти емоційні переживання та напруження в разі невдачі і підсилює задоволення та радість від виконаної роботи. Такі почуття сприяють формуванню позитивної мотивації щодо навчання читання.

3. Залучення малюків до різноманітних видів діяльності (малювання, розфарбовування, вирізання, співу, танців, конструювання, виготовлення аплікацій, відшукування предметів у приміщенні, рольового перевтілення тощо).

Такий підхід до навчання дає змогу залучити дітей до активної діяльності. Цікаві відомі завдання може виконати кожний. Тому ніхто не хвилюється, не почувається невпевнено, гіршим за інших.

4. Використання наочного матеріалу (малюнків, природного матеріалу, карток, іграшок, схем, предметів навколишньої дійсності тощо).

Оскільки мислення в дошкільнят наочно – образне, доцільно ознайомлювати їх з абстрактними поняттями через використання наочно – образного матеріалу.

5. Застосування диференційованого підходу

Процес навчання читання здійснюється з урахуванням психологічних особливостей дошкільнят, їхніх індивідуальних здібностей, фізичного стану, уподобань, інтересів, бажань. Залежно від цих показників варіюється обсяг завдань, їх місце і темп виконання тощо.

6. Відповідність змісту завдань пізнавальним запитам дошкільнят

Зміст завдань добирається відповідно до чотирьох сфер життєдіяльності дитини, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти: “Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам”.

Техніка навчання читання

Вивчення кожної літери передбачає такі етапи:

1. Ознайомлення з літерою, відшукування її серед уже відомих.

2. Ознайомлення зі складами, які утворюються з її допомогою.

3. Відшукування складу з новою літерою серед інших складів.

4. Відшукування складу з новою літерою в словах.

5. Повторення раніше вивчених складів, складання з них слів; конструювання слів з нових складів.

Перехід від читання слів до читання текстів відбувається в такій послідовності:

1. Ознайомлення з новими словами, читання їх.

2. Поєднання слів у словосполучення, їх читання.

3. Читання речень.

4. Читання текстів різного ступеня складності.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» (далі – Закон) та відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про освіту», мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова. У цій же статті Закону зазначено, що держава гарантує кожному громадянину України право на здобуття формальної освіти на всіх рівнях (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої), а також позашкільної та післядипломної освіти державною мовою в державних і комунальних закладах освіти.

Згідно з пунктами 13, 14 та 16 частини першої статті 9 Закону володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків зобов’язані керівники закладів освіти всіх форм власності, педагогічні, науково-педагогічні і наукові працівники, крім іноземців чи осіб без громадянства, які запрошені до закладів освіти та/або наукових установ та працюють на тимчасовій основі як наукові, педагогічні, науково-педагогічні працівники або викладачі іноземної мови, посадові та службові особи підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону робочою мовою діяльності підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, у тому числі мовою засідань, заходів, зустрічей та мовою робочого спілкування, є державна мова.

Також частина перша статті 7 Закону України «Про позашкільну освіту» визначає загальні вимоги до мови позашкільної освіти. Такою мовою визначена державна (українська) мова. Разом з тим, частина друга цієї статті визначає, що особливості застосування мов у позашкільній освіті визначає Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Особливості використання мов в окремих видах та на окремих рівнях освіти визначаються спеціальними законами.

Законами України «Про освіту» та «Про позашкільну освіту» інших, порівняно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» особливостей використання державної мови під час здійснення навчально-виховного процесу у закладах позашкільної освіти, зокрема, приватних, не встановлено.Крім того, Міністерство освіти і науки України у листі від 17 вересня 2019 року

№ 1/9-581 зазначило, що державна мова має використовуватися в рамках освітнього процесу, під час проведення навчальних занять (крім занять з навчальних предметів, які згідно з освітньою програмою закладу освіти викладаються іноземними мовами або мовами корінних народів і національних меншин), у спілкуванні вчителів, викладачів, іншого персоналу закладів освіти як зі здобувачами освіти (вихованцями), так і між собою.

Водночас, слід звернути увагу, що відповідно до статті 10 Закону України «Про освіту» позашкільна освіта є невід’ємним складником системи освіти.

Відповідно до пунктів 18 та 27 частини першої стаття 1 Закону України «Про освіту» дії суб’єкта освітньої діяльності-фізичної особи, закладу освіти, підприємства, установи, організації, спрямовані на досягнення здобувачем освіти очікуваних результатів навчання є освітніми послугами. Тому на навчально-виховний процес у закладах позашкільної освіти, а також іншими суб’єктами, зазначеними у статті 14 Закону України «Про освіту» поширюються  в тому числі норми Закону України «Про захист прав споживачів», а також Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» в частині використання державної мови у сфері обслуговування споживачів.

Зокрема, пункт 41 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» надає та гарантує споживачеві право на обслуговування державною мовою відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».З 16 січня 2021 року набирає чинності стаття 30 Закону, яка стосується використання державної мови у сфері обслуговування споживачів. Відповідно до норм зазначеної статті мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи-підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою. Інформація про товари та послуги на території України надається державною мовою. Виробники (виконавці, продавці) в Україні всіх форм власності надають споживачам інформацію про вироби (товари), роботи чи послуги державною мовою. Інформація про вироби (товари), роботи чи послуги доводиться до відома споживача в порядку, у спосіб та в обсязі, що визначені Законом України «Про захист прав споживачів».

Виходячи з вищевикладеного, з 16 січня 2021 р. будь-яка особа має право вимагати здійснення навчально-виховного процесу державною мовою, у тому числі у гуртках та секціях, незалежно від форми власності закладу позашкільної освіти, у якому діє такий гурток або секція.

Частиною шостою статті 27 Закону визначено, що інтернет-представництва (в тому числі веб-сайти, веб-сторінки в соціальних мережах) підприємств, установ і організацій державної і комунальної форм власності виконуються державною мовою. Версія інтернет-представництва державною мовою повинна мати не менше за обсягом та змістом інформації, ніж іншомовні версії, та завантажуватись за замовчуванням для користувачів в Україні (зазначена норма набирає чинності з 16.07.2022).

Відповідно до статті 13 Закону мовою локальних актів, що регулюють діяльність підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності, є державна мова. Підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених Законом. Відповіді на звернення фізичних та юридичних осіб до підприємств, установ та організацій державної і комунальної форм власності надаються державною мовою, якщо інше не встановлено Законом.Згідно із нормами статей 37 та 38 Закону мовою листування юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, з підприємствами, установами та організаціями державної і комунальної форм власності в Україні є державна мова. На звернення, викладені державною мовою, юридичні особи, зареєстровані в Україні, надають відповідь державною мовою.

Також звертаю увагу, що відповідно до статті 28 Закону інформація для загального ознайомлення (оголошення, зокрема ті, які містять публічну пропозицію укласти договір, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація, що використовується або може використовуватися для інформування необмеженого кола осіб про товари, роботи, послуги, певних суб’єктів господарювання, посадових, службових осіб підприємств або органів державної влади, органів місцевого самоврядування) подається державною мовою, якщо інше не встановлено Законом.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону мовою публічних заходів є державна мова. Публічними заходами є, зокрема, збори, конференції, мітинги, виставки, навчальні курси, семінари, тренінги, дискусії, форуми, інші заходи, доступні або відкриті для учасників таких заходів вільно чи за запрошенням, за плату чи безоплатно, постійно, періодично, одноразово або час від часу, що організовуються повністю або частково органами державної влади, органами місцевого самоврядування, державними установами, організаціями, а також суб’єктами господарювання, власниками (засновниками, учасниками, акціонерами) яких є держава або територіальна громада незалежно від частки цієї власності.

Відповідно до статті 20 Закону трудові договори в Україні укладаються державною мовою, що не перешкоджає використовувати сторонам трудового договору його переклад..